Профілактика насилля та жорстокості у родинах та класних коллективах

Діти – особлива соціально-демографічна група населення віком до 18 років, яка має свої специфічні потреби, інтереси та права, але не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством. Із правової точки зору вона є самостійним суб»єктом права, тому на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав дитини.

/Files/images/2/001.jpg

На допомогу вчителю: wym-1549186655494

На допомогу вчителю: wym-1549186762067

На допомогу вчителю: wym-1549187667995

Жорстоке поводження з дітьми та підліткове насильство – проблема держави і кожної свідомої особистості. Її прояви – це тисячі дітей, які не отримують освіти, не мають постійного місце проживання, жебракують з однолітками або дорослими, потерпають від побиття та насильства, яких примушують до важкою праці. Конституція України зазначає, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.

Стаття 3 Конституції стверджує, що людина, її життя та здоров’я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 28 Конституції України встановлює, «що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню».

В «Енциклопедії соціальної роботи» зазначається, що «типова модель сімейної жорстокості – це застосування сили сильнішого до слабшого. Сила може бути фізичною чи зазначатися статусом». Жорстоке ставлення до дітей зумовлюється як недієздатністю і залежністю останніх, їхнім невмінням захистити себе, слабкістю, так і позицією сильного, дорослого, котрий самореалізується таким чином, відстоює позицію сильного : «Бий своїх, щоб інші лякались».

Жорстоке поводження, як зазначає Ф.Буше-Сольньє, - це правова категорія, «що є ширшою, ніж тортури та нелюдське і принизливе для гідності поводження».

Згідно ст.1 Закону України "Про попередження насильства в сім`ї " жорстоке поводження може мати вигляд насильства – «будь-яких умисних дій фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психологічному здоров’ю.

За свідченням дітей, із жорстокістю вони вперше стикаються у власній родині.

/Files/images/2/21054960_1218080818297034_575401361562315469_o.jpg

Жорстоке ставлення до дітей посилюється у ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, у неповних і кризових сім’ях. Тому профілактика алкоголізму та наркоманії є також важливою складовою соціальної роботи в освітньому закладі з попередження жорстокого поводження з дітьми.

Сучасний життєвий ритм стрімкий і напружений, тож сім’я має бути притулком для душі, місцем переходу до стану розкутості, зняття психологічного напруження. Любов - найкращий засіб виховання.

Жорстоке поводження – поняття ширше за насильство, оскільки воно не завжди умисне, свідоме, може не зачіпати прав і свобод дітей, але не задовольняти при цьому їхніх потреб та інтересів, і виражатися у грубій формі. Насильство здійснюється з наміром отримати певний ефект, а жорстоке поводження може мати в основі цілком позитивні наміри. Трапляються випадки, коли людина, яка здійснює жорстоке поводження, не усвідомлює поганих наслідків цього.

/Files/images/2/14446109_1193849540679575_2370861967539104029_n.jpg

Жорстоке поводження з дітьми педагогічних працівників виявляється у:

- приниженні, ставленні в куток;

- нагадування при класному колективі про вади дитини, особливості сім»ї, сімейні події, про які вчителю стало відомо;

- ігнорування фізичних потреб дитини;

- існування улюбленців;

- підвищеному тоні, крику, необґрунтованих, неадекватних оцінках;

- авторитаризмі, вимогах без пояснень;

- недоцільних вимогах щодо зовнішнього вигляду дитини і застосуванні дій щодо його покращення тощо.

Школа є другим соціальним інститутом, що бере участь у розвитку особистості і нерідко може провокувати насильство з боку батьків. Учитель повідомляє батькам, що їх дитина пропускає уроки, має погану поведінку й одержує погані оцінки. Отримуємо результат: мінімум – моральний вплив, максимум - фізичне покарання. Практика показує, що як правило батьки карають дитину не за реальну провину, а за пережитий сором через спілкування з вчителем.

Жорстоке поводження з дітьми найчастіше трапляється в колі ровесників. В аспекті профілактики насильницької поведінки варто згадати вплив на формування агресивних тенденцій учнівської молоді засобів масової інформації. Спостерігаючи за насильницькою поведінкою на екрані діти схильні до відтворення цього в реальному житті. А кількість передач, які транслюють насилля стає все більше. Головне завдання сучасних батьків - дозувати перегляд телепередач та доступ Інтернет- ресурсів.

7 мультфільмів для школярів про інтернет-залежність:
wym-1549213383800

/Files/images/2/1.jpg /Files/images/2/38587826-8CAF-4142-9C9E-D5F3CAF24DAA_w650_r0_s.jpg

Окремим напрямом профілактичної роботи в освітньому закладі щодо жорстокого ставлення до дітей є формування неприйняття жорстокого поводження з дітьми в колі ровесників в макро – та мікро середовищі. Діти повинні знати, що таке жорстоке поводження з однолітками, як воно карається, що це – ганебно. Працюємо над формуванням дієвого неприйняття у них жорстокого поводження з ровесниками. Намагаємося створити умови в навчальних закладах, за яких можна почути голос дитини.

Педагогічний вплив передбачає використання всіх засобів і прийомів для досягнення виховного результату, ефективними є прийоми, які затримують негативний розвиток особистостей вихованців, сприяють формуванню позитивних рис, допомагають скорегувати спрямованість емоцій, ставлень, поведінки підлітка.

Жоден метод впливу не може бути ефективним, якщо застосовується не в комплексі. Ми переконанні мало чого можна домогтися одними словами. Потрібен соціально-педагогічний вплив на дитину, зміна середовища існування, способу життя.

Проблема жорстокого поводження, насильства і комплексних порушень прав дитини призводить до різних видів відповідальності батьків, посадових осіб. Водночас не всі види жорстокого поводження відбиті в законах, деякі регулюються моральними нормами, залежать від правової і педагогічної культури батьків, учителів, особистісних рис, власного досвіду, від усіх суб’єктів жорстокого поводження.

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми призводить до найрізноманітніших наслідків, але усіх їх об’єднує одне – шкода здоров’ю дитини чи небезпека для її життя.

Для дітей, що часто потерпають від вербальної агресії з боку батьків, однокласників, педагогів характерний високий рівень фізичної агресії, міжособистісні проблеми. Такі особливості дітей заважають їх соціальній адаптації, викликають неприйняття і навіть відчуження з боку однолітків і дорослих.

Постійна критика і словесні образи дитини призводять до того, що вона починає вважати, що не заслуговує хорошого відношення батьків або інших дорослих, не гідна любові. Рівень її самоповаги значно знижується, порушується самосприйняття, розвивається низька самооцінка, "комплекс неповноцінності". Такі діти, пристосовуючись до ситуації, виробляють різні способи поведінки, самовираження - від схильності до самоти, фантазій, марень протягом дня до агресії і асоціальної поведінки. Агресія і гнів можуть бути спрямовані як проти інших, так і проти себе.

Актуальним залишається питання про участь педпрацівників у здійсненні індивідуального підходу до виховання, навчання, розвитку школяра. Дитина проводить у навчальному закладі значний час, який потрібно раціонально використати для захисту її прав, свобод та інтересів.

Cистема впровадження превентивних заходів з профілактики насильства, жорсткого поводження та агресивної поведінки серед неповнолітніх, запобігання негативним проявам серед учнівської молоді, систематичні інформаційно - профілактичні заходи школи.

Поради вчителів батькам

/Files/images/2/45.jpg /Files/images/2/10 правил для батьків2.jpg


Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки, є концепція ООН про права дитини, яка передбачає в своїх статтях:

Ст.6 – максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини.

Ст.16 – захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхання на її честь та репутацію.

Ст.24 – забезпечення заходів для боротьби з хворобами та недоїданнями.

Ст.34 – захист дитини від сексуальної спокуси.

Ст.39 – заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

Діти з сімей, в яких практикуються насильство, існує ряд спільних ознак, що характеризується переживанням та поведінкою дітей. Більшість дітей в яких практикується насильство є такі ознаки якими володіють діти:

• Страхи. Цей страх може проявлятися різним чином, від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки.

• Розчарування. Життя в сім”ї де практикується насильство дуже напружене. Постійний стрес, часто призводить до того, що діти засмучені, розчаровані, не рідко втрачають рівновагу при незначних труднощах.

• Відчуття непотрібності. Оскільки батькам доводиться витрачати багато часу, сил та енергії на вирішення конфлікту – в них залишається мало часу та сил на виховання, любов і турботу до своїх дітей. І як наслідок діти відчувають себе непотрібними, занедбаними і починають думати, що вони не є важливими людьми які заслуговують на увагу, турботу та любов.

• Ізоляція. В більшості сімей, в яких вдаються до насильства, факт насильства не обговорюється відкрито. Батьки дають зрозуміти дітям, що не слід обговорювати сімейну ситуацію в школі або з друзями.

Характеристика дітей, які стали свідками насильства в сім”ї:

• Відчуття: нікчемність, безсилля, відчуття вини та відповідальності за насильство, страх за себе (братів, сестер та матір), гнів, приниження, визнання насильства.

• Поведінка: усамітнення, прагнення допомогти, заспокоєння, не здатність сконцентруватися, вияв насильства для самовираження.

• Фізичні показники: зазнали фізичного насильства, отримали пошкодження при втручанні в конфлікт, порушення сну, головний біль, біль в животі, відставання в розвитку.


Булінг щодо учителів

/Files/images/2/b3297c8-bulling-tskuvannya1320.jpg

Самі вчителі, які навчають дітей бути толерантнішими одне до одного, стають жертвами цієї нетолерантності.

Булінг щодо учителів існував давно. По-перше, це булінг всередині вчительського колективу. Так, як у кожному колективі. І «вчительська» - це місце для цькування. І це цькування – це проблема ненормальних стосунків у всьому суспільстві. Булінг не залишається у дитячому віці, він переходить і до дорослих. Лише набуває витонченіших форм – психологічного насилля, словесних знущань та принижень. Але проблема у тому, що цькуючи інших дорослих (а особливо – вчителів) на очах дітей ми привчаємо дітей калькувати нашу поведінку.

Але, найгостріша проблема лежить у цькуванні дітьми вчителів. Таких досліджень в Україні, на жаль, ніхто не проводить. Але, в Іспанії – 15% опитаних викладачів мали досвід насильницьких нападів з боку учнів, а 73% - постійні вербальні знущання. У Японії прем’єр-міністр, з огляду на складну проблему насилля щодо вчителів, офіційно навіть порадив учителям займатись самообороною.

Як правило зачинщиками цькування є ті самі діти, які цькують власних однокласників. У них уже сформоване уявлення про те, що насиллям чи глузуванням над іншими можна досягти найвищого ступеня у класній ієрархії. Але коли відбувається посягання на недосяжне – у даному випадку на вчителів – це нібито демонстрація того, що «альфа-дитина» контролює не лише правила у дитячому колективі, але й – ігнорує правила дорослого життя. Тобто, таким чином займає ще вищу ступінь в дитячій ієрархії.

Булінг вчителів відбувається і через утрату авторитету педагога. Значною мірою – це «заслуга» самого педагога. Але це те, що цькування учителів зростає останні роки – це не лише проблема «неавторитетних» учителів. Це – наслідок постійних розмов вдома і у ЗМІ про те, що що в школі нічого не вчать, що вчителі ні за що отримують зарплату, що сучасна школа – безтолкова. Тим самим у дітей закладається неповага і до знань, що дає школа, і до самих вчителів. А коли відбувається делегітимізація вчителя, втрачається його «недоторканість». І він стає такою ж жертвою, як і випадковий перехожий на вулиці. Тільки частіше – бо вчителі більше спілкуються з дітьми. А тому і ризики для них зростають.

wym-1549187596702


Булінг в учительській: як розпізнати і запобігти

Проблема булінгу серед школярів усе активніше обговорюється. Наприклад,у першому читанні ухвалено закон, що вводить штрафи за булінг. Але від цькувань не застраховані й учителі. Ба більше, це одна з професій, в якій він зустрічається найчастіше. Згідно з американським дослідженням від 2013 року, 23% усіх постраждалих від булінгу працюють в сфері освіти. У топ-3 сфер також охорона здоров’я і держслужба.

/Files/images/2/custom.jpg /Files/images/2/1054773_4216662.png

Як проявляється булінг на робочому місці, і як не постраждати від нього– читайте в цій статті.
wym-1549187880311
Кiлькiсть переглядiв: 624

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.